25 лютого виповнюється 150 років з дня народження видатної української поетеси, драматургині, першої української модерністки та громадської діячки Лариси Косач-Квітки, відомої світові як Леся Українка. Людини, яку Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».
Попри це, важко переоцінити вклад Лесі Українки в становлення саме жіночої української модерної літератури. Разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями стояла біля витоків феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді і незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах Російської імперії. Показово, що під час поховання Лесі Українки на Байковому кладовищі труну з її тілом несли шестеро жінок.
Взагалі, родина Косачів належала до аристократії, але при цьому всіляко підкреслювала свою українськість. Усі змалечку розмовляли українською, діти носили народні строї. У Києві початку ХХ століття, коли після вбивства Олександра ІІ почався період реакції, таких родин лишилося тільки три на всю столицю: Лисенки, Старицькі і Косачі.
До речі, у 1903 році в Полтаві на відкритті пам'ятника Котляревському, де зібралися видатні письменники та громадські діячі, мама Лесі Українки, Олена Пчілка, проігнорувала заборону виступати українською і звернувся до присутніх рідною мовою.